Сестри мешкали в маленькому селищі.
Вони займалися вирощуванням троянд.
Щороку зацвітали троянди різних кольорів.
Торік червоного кольору, цього року – білого.
Троянди були зірвані та розвезені селянам.
В знак подяки сестри отримали хліб і молоко.

 

Селяни надихалися трояндами.
Прикрашаючи їх у вазах,
додаючи їх до чаю,
роблячи гербарій,
виготовляючи духи,
малюючи картини.
І так вони проживали рік за роком разом із трояндами.

 

Сестри любили троянди.
Вона завжди думали про троянди.
Старша сестра сказала молодшій:
«Насіння — це як немовля, потрібно ніжно загорнути в землю.
Бруньки як маленькі діти, потребують захисту від спеки і холоду.
Гілки — хлопчики, потребують підтримки, щоб вирости добрими.
Бутони — дівчата, не чіпайте їх ніжний одяг».

«Мені подобаються квіти, але їхні колючки болячи колють».
сказала молодша сестра,
«Шипи існують для того, щоб дбайливо ставилися до троянд».
— відповіла їй старша сестра.

 

Одного дня стало чутно звуки гармат удалині.
Селяни розповіли, що почалася війна.
Деякі мешканці навіть покинули село.
Сестри не знали, що робити.
Того дня сестри знову були в трояндовому полі.
Вони побачили, як туди йшли солдати.
Старша сестра сховала молодшу в трояндовому кущі.
— Залишайся тут до завтрашнього ранку.
Солдати наказали старшої сестрі йти разом з ними.
Старшу сестру посадили на кузов вантажівки,
і забрали.

 

Молодша сестра всю ніч тремтіла в кущах.
Колючки порвали їй одяг і порізали шкіру.
Наступного ранку молодша сестра виповзла з кущів.
Подивившись у небо, та побачила, що місто було вогненно-червоним.

 

Після цього багато людей привезли до села.
Були і старі, і діти.
Ніхто не рухався.
Всі тіла були в ранах.
Селяни одного за одним закопали їх у землю.
Над могилою встановили стовп.
«Дівчина 6 epBeHb »

Молодша сестра дізналася, що війна полягає в тому, що люди завдають один одному болю, страждання і гинуть.

 

Поля троянд було знищено.
Все поле цвітучих троянд наразі згадувалось як сон.
троянди.
старша сестра.
троянди.
старша сестра.
троянди.
старша сестра.

 

Молодша сестра виросла гарною дівчиною завдяки піклуванню селян.
Коли молодша сестра стала такою ж високою, як і старша, старша сестра повернулася додому.
Старша сестра виглядала як старенька жінка.
«Я не можу повірити, що моя старша сестра жива».
— «А я не можу повірити, що ти жива».

 

Сестри стояли в трояндовому полі.
«Троянди не зав’яли у твоєму серці.
Я була заплямована кров’ю, яка завдала мені болю більше, ніж колючки троянд.
Але я не змогла позбутися троянд».

 

«Давай посадимо насіння».
Старша сестра разом з молодшою покосили траву і поорали землю.
Вони посіяли насіння і чекали, поки воно проросте.
Полили водою, позбулися жуків, та виплекали гілки.
На третій рік набрякли бруньки.

«Троянди знову зацвітуть».

 

Тепер,
під блакитним небом
цвітуть жовті поля троянд.

 

кінець